Гірчиця
 Напевно, в нашій країні немає жодної людини незнайомого з гірчицею ... Цікаво, що її латинська назва Sinapis походить від двох грецьких слів sinos - «шкоду», і opis - «зір», тобто шкоди очам.

Це правда, що якщо гірчиця потрапить в очі, почнеться сльозотеча. Але ось, для здоров'я та краси від гірчиці одна суцільна користь.

Гірчиця - Sinapis   - Однорічна трав'яниста рослина з сімейства капустяних. Листя гірчиці нерідко нагадують зелену ліру. Квітки невеликі жовтого кольору. Плід - двостулковий стручок, тверді опуклі стулки, якого покриті поздовжніми жилками.

Батьківщиною гірчиці вважається Азія. Про історію використання гірчиці на зорі людства нічого невідомо. Перший письмовий рецепт гірчиці відноситься до 42 році н. е.

Стародавні греки і древні римляни, ймовірно, ставилися до гірчиці прохолодно. Високо оцінили її, швидше за все тільки в Середньовічній Європі. Наприклад, відомо, що виробництво гірчиці було важливою статтею доходів французьких монастирів, починаючи з IX століття.

У XVII столітті центром виробництва англійської гірчиці стало місто Тьюксбери, де гірчицю випускали у вигляді «гірчичних» кульок. Ці кульки перед вживанням змішували з яблучним соком, сидром або оцтом.

 Гірчиця
   Першою згадкою про гірчиці в Росії вважається стаття знаменитого агронома А. Т. Болотова «Про биття гірчичного масла і про корисність оного». У цій роботі рекомендується розтирати гірчичним маслом ноги і руки при судомах. У ті часи вже були в ходу гірчичники, які готували самостійно.

Насіння гірчиці містять: велика кількість жирної олії та ефірного масла.

Судячи з того, що в одній з найдавніших книг «Мудрість століть», йдеться про користь гірчиці при хворобах голови і мозку, що походять від застуди і від скупчень газів, в лікувальних цілях гірчицю вживали здавна.

Сучасна медицина рекомендує застосування гірчиці в основному зовнішньо при простудних захворюваннях. Відомо також, що вживання гірчиці в їжу підвищує апетит, покращує смак їжі і сприяє кращому відділенню шлункового соку.

 Гірчиця
 Але гірчицю з давнини вживали для поліпшення своєї зовнішності східні красуні. Потім їх приклад наслідували й європейські жінки. Гірчиця особливо корисна тим, у кого жирна шкіра. Маски з неї усувають жирний блиск і роблять шкіру матовою.

При пересушеною шкірі масками з гірчиці користуватися не варто. При нормальній шкірі перед нанесенням гірчичною маски обличчя змащують оливковою олією.

- Маска, що поліпшує кровообіг
Одне зелене яблуко очистити від шкірки, видалити серцевину і натерти на тертці, додати 1 десертну ложку заварки зеленого чаю, 1 чайну ложку гірчиці і збитий в круту піну яєчний білок. Все добре перемішати. Укласти між шарами марлі і накласти на обличчя на 5-7 хвилин. Змити теплою водою і протерти обличчя кубиком льоду.

- Для освітлення пігментних плям і веснянок
1 чайну ложку порошку гірчиці змішати з 1 ст. ложкою оливкової олії і ½ чайної ложки лимонного соку. Нанести на обличчя на 5 хвилин, вмитися теплою водою, потім водою кімнатної температури. Не рекомендується використовувати тим, у кого шкіра суха.

А ось, мити волосся гірчицею, для стимуляції їх росту та позбавлення від лупи, можна всім. Але стежити, щоб гірчиця не потрапила на обличчя, тим паче в очі.

- Гірчиця для миття волосся
2 ст. ложки сухої гірчиці розвести в невеликій кількості теплої води, потім долити ще 2 склянки. Нанести на голову, добре втираючи в шкіру голови і розподіляючи по всій довжині. Через 5-7 хвилин змити теплою водою. Шампунем мити вже не потрібно.

Кажуть, що у німців є традиція зашивати на фату нареченої гірчичне зернятко, щоб шлюб був міцним, і жінка-мати панувала в сім'ї.
Автор: Наталя Алексєєва